Яке церковне свято в Україні 27 липня

27 липня (9 серпня), в православному календарі день пам’яті святого великомученика Пантелеймона Цілителя. Майбутній святий народився наприкінці III століття в місті Нікомидія (територія сучасної Туреччини). При народженні він отримав ім’я Пантолеон, що означає «у всьому лев».

Його батько, Євсторгій, був заможним язичником, а мати Єввула — побожною християнкою. Саме вона змалку знайомила сина з вірою в Ісуса Христа, однак померла ще тоді, коли хлопчик був зовсім юним. Після смерті матері вихованням Пантолеона займався батько, який прагнув дати синові найкращу освіту.

Юнак виявив неабиякі здібності до науки, тому його віддали навчатися лікарського мистецтва до знаменитого придворного лікаря Євфросина. Завдяки таланту, старанності та доброму серцю Пантолеон швидко став одним із найкращих учнів і навіть був представлений імператору Максиміану, який планував зробити його своїм особистим лікарем.

Поруч із будинком, де жив Пантолеон, переховувався від переслідувань священник Єрмолай. Він звернув увагу на здібного юнака й почав розмовляти з ним про християнську віру. Єрмолай розповів Пантолеону про Ісуса Христа, про силу молитви, любов до ближнього та вічне життя. Ці бесіди глибоко торкнулися серця молодого лікаря, однак остаточне рішення прийняти християнство він зробив після дивовижної події.

Одного разу Пантолеон побачив на дорозі дитину, яка загинула від укусу змії. Згадавши слова священника Єрмолая про всемогутність Бога, він щиро помолився Христу, просячи оживити дитину. На очах юнака сталося диво: хлопчик ожив, а змія загинула. Після цього Пантолеон без вагань прийняв Святе Хрещення від священника Єрмолая та присвятив усе своє життя служінню Богові й людям.

Після хрещення Пантолеон став лікувати людей не лише завдяки своїм медичним знанням, а й силою щирої молитви.

Він ніколи не брав грошей за лікування, допомагав бідним, сиротам, в’язням, мандрівникам і всім, хто потребував підтримки. Через це його почали називати безсрібником — людиною, яка не бере плати за свою працю. Слава про чудесного лікаря швидко поширилася далеко за межі Нікомидії. До нього приходили сотні людей, багато з яких отримували зцілення від тяжких недуг.

Батько Пантолеона спочатку не схвалював захоплення сина християнством. Проте одного разу він став свідком чудесного зцілення сліпого чоловіка.

Коли Пантолеон помолився Господу, сліпий миттєво прозрів. Після цього дива Євсторгій сам прийняв християнську віру. Незабаром він помер, а весь свій великий спадок залишив синові. Пантолеон продав значну частину майна й роздав кошти бідним, ще більше присвятивши себе служінню людям.

Успіх молодого лікаря викликав заздрість інших придворних медиків. Вони донесли імператору Максиміану, що Пантолеон є християнином.

Імператор викликав його до себе й запропонував зректися Христа та принести жертву язичницьким богам. Однак святий твердо відповів, що не відмовиться від своєї віри.

Щоб перевірити, чия віра істинна, до палацу привели тяжкохворого чоловіка. Язичницькі жерці довго закликали своїх богів, але нічого не сталося. Тоді Пантолеон помолився Ісусу Христу — і хворий одразу став здоровим.

Попри очевидне диво, імператор не змінив свого рішення й наказав стратити зціленого чоловіка, а самого Пантолеона піддати жорстоким тортурам.

Святого піддавали численним катуванням: його били, палили вогнем, кидали до диких звірів, намагалися втопити та колесувати. За церковним переданням, Господь щоразу чудесним чином зберігав його життя. Зрештою імператор наказав відсікти мученику голову.

Перед стратою Пантолеон молився за своїх катів і за всіх людей. За переказами, коли меч торкнувся його шиї, він на мить став м’яким, ніби віск. Лише після небесного голосу, який покликав святого до Царства Божого, мученицька смерть здійснилася.

Церковне свято 27 липня — день пам’яті святого Климента, архиєпископа Охридського, чудотворця

Точна дата народження святого Климента невідома. Історики вважають, що він народився приблизно 840 року, ймовірно на території сучасної Північної Македонії або південно-західної Болгарії.

Про його ранні роки збереглося небагато відомостей. Відомо лише, що ще в молодому віці він став одним із найближчих учнів святих братів Кирила і Мефодія, які присвятили своє життя проповіді Євангелія слов’янською мовою.

Климент супроводжував своїх учителів під час Великоморавської місії, допомагаючи перекладати богослужбові книги, навчати духовенство та поширювати християнську віру серед слов’ян.

Після смерті святого Мефодія 885 року становище його учнів різко погіршилося. Нове духовне керівництво Великої Моравії виступило проти слов’янського богослужіння. Багато учнів Кирила і Мефодія були ув’язнені, переслідувані або вигнані.

Святий Климент разом із кількома іншими учнями залишив Моравію та знайшов прихисток у Болгарському царстві, де князь Борис І прихильно поставився до слов’янської книжної традиції та доручив їм продовжити справу просвіти народу.

Найважливішою справою життя святого Климента стало створення духовно-освітнього центру в області Кутмичевиця, головним осередком якого стало місто Охрид.

Саме тут виникла знаменита Охридська літературна школа — один із найбільших центрів слов’янської культури та богословської освіти.

Близько 893 року цар Симеон І призначив Климента єпископом Дремвіцьким або Велицьким. Таким чином він став одним із перших слов’янських єпископів в історії Церкви.

Єпископське служіння не відвернуло його від просвітницької праці. Він продовжував навчати людей, будував храми, дбав про духовне життя священників і мирян, підтримував бідних та особисто проповідував Євангеліє.

Особливу увагу святитель приділяв тому, щоб богослужіння були зрозумілими для простих людей. Він був переконаний, що Слово Боже має звучати рідною мовою кожного народу.

Відчуваючи наближення завершення земного шляху, святий Климент продовжував служити Богові до останніх днів.

Він власноруч заснував монастир на честь святого великомученика Пантелеймона в Охриді, який став одним із найважливіших духовних центрів регіону.

Святитель мирно відійшов до Господа приблизно 916 року. Його поховали в монастирському храмі, де він сам бажав спочити.

Церковне свято в Україні 27 липня за старим календарем

За старим календарем 27 липня в Україні вшановували пам’ять апостола від 70-ти Акили. Акила походив із Понту, а разом зі своєю дружиною Прискилою жив у Римі, доки імператор Клавдій не наказав юдеям залишити місто. Подружжя оселилося в Коринфі, де познайомилося з апостолом Павлом. Вони займалися спільною справою — виготовленням наметів, а також разом проповідували Євангеліє. Згодом Акила і Прискила супроводжували апостола Павла в його місіонерських подорожах, допомагаючи зміцнювати перші християнські громади.

Прикмети 27 липня

Ясний і теплий день — осінь буде сухою та лагідною.
Дощ 27 липня — до затяжної дощової осені та вологого серпня.
Ранковий туман — день буде сонячним, а найближчими днями збережеться гарна погода.

Що не можна робити 27 липня

За народними віруваннями, у день святого Пантелеймона слід утриматися від важкої фізичної роботи, особливо від праці на городі чи в полі. Наші предки були переконані, що порушення цієї заборони може накликати невдачі. Також цього дня радили бути особливо обережними під час грози, адже блискавки вважалися небезпечними не лише для людей, а й для майбутнього врожаю.

Що можна робити 27 липня

У народному календарі це свято відоме як день Пантелеймона Цілителя. Здавна люди вірили, що саме цього дня лікарські рослини набувають найбільшої цілющої сили, тому вирушали до лісів, луків і полів, щоб заготовити трави для лікувальних настоїв та відварів на весь рік.