Не поспішайте розчулюватися: вчені пояснили, чому коти насправді облизують один одного

Вчені дійшли висновку, що коти можуть вилизувати одне одного не лише як прояв прихильності, а й через приховане суперництво. Нове дослідження свідчить: алогрумінг, який довгий час вважали ознакою дружніх стосунків між тваринами, іноді може сигналізувати про соціальну напругу.

Про це повідомило видання The New York Times.

Алогрумінг — тобто взаємне вилизування — трапляється у багатьох видів тварин, серед яких примати, коні, птахи та навіть комахи. У котів цю поведінку тривалий час вважали ознакою міцних соціальних зв’язків. Оскільки тварини переважно вилизують одна одній голову, шию та вуха — місця, які складно очистити самостійно, — таку взаємодію пов’язували з довірою, турботою та прихильністю.

Втім, дослідниця Гентського університету Морган Ван Белль припустила, що пояснення може бути не таким однозначним. Під час спостережень за власними домашніми улюбленцями вона помітила цікаву закономірність: один із котів починав вилизувати іншого саме тоді, коли той відпочивав на своєму улюбленому місці біля вікна. Після цього «одержувач» грумінгу майже завжди залишав своє місце.

Щоб перевірити, чи така ситуація є типовою, вчені залучили до дослідження 53 родини з різних країн Європи, які утримують двох або більше котів. Господарів попросили записувати взаємодію тварин на відео та звертати увагу на певні моделі поведінки. Зібрані записи випадково відібрали й детально проаналізували за допомогою статистичних методів.

Після аналізу дослідники дійшли висновку, що алогрумінг може мати різне значення залежно від ситуації. У першому сценарії коти поводилися спокійно: лежали або сиділи поруч, синхронізували пози та без ознак напруження вилизували одне одному голову, шию чи вуха. Такі взаємодії справді відповідали дружній поведінці.

Проте в іншій групі випадків картина була зовсім іншою. Один кіт стояв над іншим і настирливо його вилизував, а згодом між тваринами нерідко виникала конфліктна ситуація. Коти, які ставали об’єктом такого грумінгу, демонстрували поведінку, що може свідчити про дискомфорт: нявкали або вили, змінювали положення вух, часто облизували губи чи починали агресивно реагувати на іншого кота.

Як пояснила співавторка дослідження Ноема Гайдос Кмекова, отримані результати свідчать, що взаємне вилизування не можна трактувати однаково в усіх випадках. Воно може бути як способом підтримання соціальних зв’язків, так і проявом прихованої напруги між тваринами.

Автори роботи припускають, що настирливий алогрумінг може виконувати роль своєрідного «мирного тиску» — допомагати коту прогнати суперника або показати своє невдоволення, не вдаючись до відкритої бійки. У результаті інший кіт може сам залишити місце або припинити небажану для першого тварини дію.

Незалежна ветеринарна біхевіористка Ешлі Елзерман, яка не брала участі в дослідженні, вважає, що ці висновки допоможуть краще зрозуміти поведінку котів, які живуть разом. На її думку, результати можуть стати корисними як для ветеринарних фахівців, так і для власників, адже дозволять раніше помічати приховані конфлікти та правильніше оцінювати взаємини між домашніми улюбленцями.